Формування життєвої компетентності на уроках хімії
Шкільний вік – пора інтенсивного становлення особистості. Державі потрібна ініціативна, креативна й конкурентноздатна особистість, яка здатна до саморозвитку, має бажання та спроможність реалізувати себе творчо. Рівень сформованості життєвої компетентності є тим індикатором, який дозволяє визначити рівень готовності учня – випускника школи до свідомого творення свого життя, яке передбачає розробку життєвої стратегії й життєвого шляху.
У педагогіці «компетентність» розуміється як спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу.
Життєва компетентність - це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту.
Структура життєвої компетентності має такі складові:
Когнітивна компетенція — це система здатностей, які визначають спроможність особистості щодо адекватного й глибокого пізнання оточуючого світу (природного та соціального середовища, самої себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію.
Наприклад, запитати в учнів: у яких професіях можна використати хімію? Інженер-технолог за допомогою хімії розробляє процес створення нових синтетичних матеріалів. У сільському господарстві використовується величезна маса пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив. Фармацевти розробляють сучасні ефективні лікарські засоби від усіляких, раніше невиліковних хвороб. Наше життя уже неможливе без великої кількості різних побутових засобів, які виробляються різними галузями хімічної промисловості. Словом, хімія – це сучасна наука, без якої неможливий подальший науковий прогрес людського суспільства на нашій планеті та навіть у космосі. (додаток 1)
Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів, конструк-тивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій, самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності.
Виникнення зацікавлення до хімії у значної кількості учнів залежить від методики її викладання, від того, наскільки уміло буде побудована навчальна робота. Потрібно потурбуватися про те, щоб на кожному уроці кожен учень працював активно і з цікавістю, використовувати це як відправну точку для виникнення та розвитку зацікавленості, глибокого пізнавального інтересу. Це особливо тяжко у підлітковому віці, коли ще формуються, а іноді тільки визначаються постійні інтереси до того чи іншого предмету. Саме в цей період необхідно намагатися розкрити найкращі сторони хімії. (додаток 2)
Творча компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої діяльності, наявність її результатів. Однією із ключових задач педагогіки є формування у школярів активного, самостійного і творчого мислення. Найкраще для цього запропонувати учням виконати певне завдання, яке дає змогу не тільки перевірити рівень засвоєння матеріалу учнем, але й сприяє розвитку мислення.
Важливий підхід в активізації діяльності учнів на уроці криється в естетичному, живому оформленні уроку: застосування поетичного слова на уроці, побудова уроку у вигляді подорожі (до країн Неорганії, Фантазії, Знань), казки і використання історичних фактів (Прийом «Фантастична добавка», «Ялинка асоціацій», «Історична хвилинка») (додаток 3)
Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя.
Однією з найважливіших форм розвитку життєтворчої компетентності особистості використання різноманітних домашні хімічні експерименти. Найчастіше вони проводяться протягом 15-20 хвилин на уроці закріплення знань або як домашнє завдання. У кожній з них пропонується учневі виконати завдання життєвого характеру аби перевірити знання не тільки з хімії, а й інших предметів.
Набуті учнями знання з хімії бажано закріплювати прикладами використання хімічних засобів у побуті. Наприклад, можна запропонувати таке завдання: яка основа для вакси краще підходить взимку, а яка в осінню чи весняну негоду – гліцерин або віск? Відповідь аргументувати відповідними властивостями цих речовин.
Така підготовка учнів сприятиме усвідомленню учнями цілей навчання і окреслить їх готовність та здатність застосовувати знання і вміння в різноманітних життєвих ситуаціях.
При вивченні у 9 класі теми «Розчини», діти розв’язують задачі із визначення масової частки розчину речовин, які використовують у домашньому господарсті, побуті (оцет, отрута проти шкідників городу чи саду тощо) (додаток 4)
Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які: обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю; виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.
Дітей обов’язково потрібно навчити відповідати на запитання ставити їх один одному. Учням пропонувати скласти кілька запитань за матеріалом домашньої роботи (Прийом «Доцільне запитання»). Поступово заохочувати їх ставити питання, які починаються словами: «Чому?», «Чи можна?», «Як?», «Що треба, щоб…», «Чи залежить…» (додаток 5)
На основі базових компетенцій відбувається становлення похідних (суспільно-центрованих) компетенцій, до яких належать соціальна, соціально-рольова, комунікативна, інформативна, економічна, трудова (та професійна), технологічна, екологічна, громадянська (політико-правова), етнокультурна та організаційна компетенції.
Соціальна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають рівень соціальності особистості, розуміння нею суспільства та соціальних процесів, осмислення своєї причетності до них. Соціальна компетенція охоплює особистісні якості (комунікабельність, відкритість, чуйність тощо), знання, цінності та принципи особистості. Із соціальною тісно пов'язані соціально-рольова та комунікативна компетенції.
Одним із кращих шляхів формування та розвитку соціальної компетенції учнів є використання проектної методики, яка сприяє розвитку ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес саморозвитку, тому необхідно використовувати проектно-технологічну діяльність учнів як на уроках, так і на позакласних заходах. (додаток 6)
Соціально-рольова компетенція — це практичне втілення соціальної компетенції; система здатностей особистості, які визначають успішність виконання нею соціальних ролей. Соціально-рольова компетенція включає не лише знання, вміння та навички, які необхідні для визначення оптимальної моделі виконання певної соціальної ролі (учня, студента, працівника, керівника тощо), а й здатність засвоювати нові соціальні ролі (і необхідні для цього вміння і навички) та здатність відмовлятися від ролей, які заважають розвитку та нормальній життєдіяльності.
Формуючи соціально-рольову компетенцію можна використовувати нестандартні уроки: подорожі, вікторини, огляди, конкурси, хімічні турніри. Учні залюбки пробують себе в ролі вчителів, консультантів, контролерів, знавців. (додаток 7)
Комунікативна компетенція включає - це сукупність здатностей, пов'язаних зі спілкуванням: володіння рідною та іноземною (іноземними) мовами; знання, вміння та навички, пов'язані зі застосуванням засобів комунікації; наявність знань про психологічні особливості спілкування, способи уникнення та розв'язання конфліктів. Комунікативна компетенція включає анатомо-фізіологічні (артикуляційний апарат), психологічні риси характеру (комунікативність, відкритість тощо), розвиненість потреби у спілкуванні, мотивів спілкування), духовні складові (ставлення до спілкування як до цінності, норми спілкування).
Формуючи комунікативну компетенцію можна використати роботу в парах, малих групах, колективно-групове навчання, завдяки яким усі учні класу отримують можливість говорити, висловлюватись. Учні мають час подумати, обмінятись думками з партнерами, а потім уже озвучувати свої думки перед класом.
Під час роботи в парах та групах можна швидко виконати такі вправи: обговорити короткий текст, завдання; сформулювати підсумок уроку; розробити разом питання до вчителя чи до інших учнів класу; проаналізувати завдання вправу чи задачу; протестувати та оцінити один одного; дати відповіді на запитання вчителя; порівняти записи, зроблені в класі. (додаток 8)
Для набуття учнями таких важливих компетенцій, як комунікативна, соціальна та соціально-рольова, необхідні завдання, тісно пов’язані з дорослим життям. Наприклад, при вивченні теми «Мінеральні добрива» у 10 класі можна провести у формі ділової гри «Пригоди студента аграрного університету під час канікул, проведених у дядька-фермера», під час якої учні вирішують завдання різної складності пов’язані із діяльністю фермерського господарства. (додаток 9)
Інформаційна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, що відбуваються в суспільстві. Ця компетенція визначає спроможність особистості шукати, опрацьовувати, використовувати, зберігати та передавати різноманітну інформацію. Окремими проявами інформаційної компетенції є володіння мовами (лексичний аспект), уміння користуватися мережею Інтернет, бібліотеками, архівами; для учня її проявами є вміння вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримувати довідкову інформацію (додаток 10).
Економічна компетенція — сукупність здатностей, які обумовлюють успішність функціонування людини як суб'єкта економічних відносин, передусім як споживача товарів та послуг та «продавця» власної робочої сили. Економічна компетенція охоплює базові знання про механізми ринкової економіки (попит і пропозицію), права споживачів; передбачає формування таких рис характеру, як підприємливість, ініціативність, ощадливість тощо.
Наприклад, при вивченні процесів виробництва чавуну і сталі, учні отримують на закріплення задачі, пов’язані з розрахуванням конкретних показників виробництва за даними нормами (додаток 11).
Трудова (та професійна) компетенція — це компетенція, яка характеризує особистість як суб'єкта трудової діяльності. Трудова компетенція визначає загальні здатності особистості до праці, а професійна — до конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій), виконання певних виробничих завдань, операцій. Трудова компетенція включає ціннісне ставлення особистості до власної та чужої праці, психологічні складові (риси характеру — працелюбність, відповідальність, акуратність, охайність, ощадливість тощо), уміння і навички трудової діяльності (сільськогосподарської, побутової, для хлопців — столярної, слюсарної тощо), уявлення та інтереси, пов'язані з майбутньою професією (додаток 12).
Етнокультурна компетенція детермінує успішність особистості як творця і охоронця, носія національної культури та успішність її взаємодії з представниками інших культур (додаток 13).
Однією з найважливіших компетенцій є організаційна компетенція, розвивати яку потрібно на будь-якому уроці. Так, корисними при вивченні хімії є так звані домашні хімічні експерименти, які виконуються за технологічними картами з вивченої теми, наявність яких дає змогу учневі стати активним учасником створення плану, самому спланувати свій час для ефективного вивчення теми і демонстрації підготовленого дома досліду (додаток 14).
Сучасний стан суспільства, високі темпи його розвитку висувають все нові, вищі вимоги до людини і його здоров'я. Здоров'я як умова свободи життя є основним чинником в системі найважливіших людських цінностей. Високий рівень захворюваності школярів вказує на необхідність і важливість формування в учнів на уроках і в позаурочній діяльності найважливішу ключову – валеологічну компетенцію. Наприклад, на уроці «Хімія в побуті» використовуємо метод групової роботи «Ажурна пилка», за допомогою якого школярі опрацьовують велику кількість важливої для здоров'я інформації за короткий час. Учні об’єднуються у чотири «домашні групи», отримують матеріал для вивчення за такими темами: «Побутова хімія», «Правила поводження з побутовими хімікатами», «Ознаки отруєння побутовими хімікатами», «Перша невідкладна допомога у разі отруєнь і хімічних опіків». Після виконаної роботи формують експерті групи, в яких обмінюються інформацією і повертаються в «домашні групи». Кожна група формулює і записує висновки.
При вивченні питання про парниковий ефект і фізіологічний вплив вуглекислого газу застосовуємо метод «Мікрофон». Ця форма дає можливість кожному швидко висловити свою позицію або думку. Учні називають джерела надходження вуглекислого газу в атмосферу і пропонують способи зменшення його концентрації в атмосфері.
Виховний захід «Правда про тютюнопаління» проводиться у вигляді ток – шоу. Учитель виступає у ролі ведучого, пропонуються учням перегляд уривку відеофільму «Сповідь курця». Далі учні – «спеціалісти» починають обговорення, висловлюють свою думку. «Соціолог» презентує статистику паління цигарок серед молоді та називає кількість жертв від цієї звички. «Історик» розповідає про виникнення тютюнопаління та хибні погляди минулого про лікувальні властивості тютюну. «Хімік» повідомляє склад тютюнового диму, паралельно пояснюючи властивості речовин. «Лікар» називає хвороби, що спричинює ця залежність. «Косметолог» описує зміни, що відбуваються зі шкірою. «Еколог» пояснює вплив диму на стан навколишнього середовища. В обговоренні беруть участь учні – глядачі, ставлять запитання спеціалістам. В ході дискусії формуються висновки, які підсумовуються ведучим. Внаслідок цього учні на уроках хімії отримують необхідні знання для розумного використання хімічних речовин, забезпечення безпеки життєдіяльності в сучасному світі, набувають умінь діяти адекватно у певних ситуаціях і усвідомлюватимуть свою відповідальність за певну діяльність.
Під час проведення гри «Вірю – не вірю» або «Так – ні» можна запропонувати учням дати відповіді на запитання рухаючись: якщо твердження правильне – сидіти, неправильне – встати. Також на кожному уроці практикується проведення хімічних фізкультхвилинок (додаток 15).
Тісно пов’язана з фізичною екологічна компетенція - сукупність здатностей, які обумовлюють спроможність особистості гармонійно співіснувати з природним середовищем; мінімізувати шкоду, якої життєдіяльність людини може завдавати живій і неживій природі, й водночас небезпеку, яку природне середовище може становити для особистості. До складу цієї компетенції входять знання (про природне середовище, функціонування біосфери та її взаємодію з техносферою), вміння та навички (природозбереження, захисту себе від негативного впливу техносфери), ставлення до природи як до однієї з найбільших цінностей людського життя. В цьому плані (охорона довкілля) можна використати уроки хімії, продемонструвавши зворотну (негативну) сторону хімічного виробництва.
На заняттях з хімії слід звернути увагу на вираз «кислотні дощі» та пояснити його походження. Тут доцільно назвати ще один, а власне: «лисячі хвости» і розповісти, що так називали викиди в атмосферу NO2 (бурого кольору) азотно-тукових заводів. Надати учням можливість самим зробити висновок. Що може цей газ утворити з водяною парою, яка завжди присутня в повітрі (суміш нітратної та нітритної кислот). Подібне явище спостерігається і при виробництві сульфатної та деяких інших кислот. З цього приводу підкреслити важливість проектування не лише досконалих очисних споруд, а створення безвідходного виробництва в хімічній промисловості.
Наближуючи цю проблему до учнів, розповідаємо на уроках хімії і про екологію країни, і про екологію селища й навколишніх сіл; по навчальній програмі є багато тем, які присвячені охороні навколишнього середовища від забруднення продуктами хімічної промисловості та побутовими відходами, також цим проблемам посвячено і багато позакласних заходів (додаток 16).
Під час роботи над проблемним питанням: «Формування життєвих компетентностей на уроках хімії шляхом використання логічних завдань», протягом трьох років велася діагностика навчальної активності учнів. Результати досліджень показали динаміку зростання пізнавальної активності дітей на уроках хімії. Підвищилася активність не лише на уроках, а й також стали більше брати участь і у позакласних заходах, різноманітних конкурсах, змаганнях та турнірах.
Зросла результативність і у районних олімпіадах з хімії, де учні неодноразово здобували призові місця.
Учні займаються на уроках хімії не лише з цікавості, а й усвідомлюючи, що ці знання їм знадобляться у повсякденному житті, навіть якщо вони далі і не пов’яжуть своє майбутнє з хімією.
Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та творчого відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спроможність «не втратити себе», протидіяти різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та неповторність.
Немає коментарів:
Дописати коментар